За використанням коаксіальний кабель можна розділити на два основних типи: коаксіальний кабель базової смуги частот і коаксіальний кабель широкосмугового зв’язку. Зараз кабелі, які зазвичай використовуються в базовій смузі, екрановані мідною сіткою з характеристичним опором 50 (наприклад, rg-8, rg-58 тощо). Екрануючий шар широкосмугового коаксіального кабелю зазвичай виготовляється з алюмінію з опором 75 (наприклад, rg-59 тощо).
За діаметром коаксіальний кабель поділяється на: грубий коаксіальний кабель і тонкий коаксіальний кабель. Товстий кабель підходить для великих локальних мереж, він має велику стандартну відстань і високу надійність. Товста кабельна мережа повинна встановити трансивер і кабель трансивера, встановлення складне, тому загальна вартість висока. Натомість встановлення тонкої лінії є більш простим і дешевим, але в результаті процесу монтажу, щоб відрізати кабелі, обидва кінці повинні бути оснащені основною мережевою головкою (BNC), а потім у Т-роз’ємах на обох кінцях, тому, коли з’єднання більш схильне до поганого контакту через приховану проблему, це наразі одна з найпоширеніших несправностей Ethernet, що трапилося.
Щоб підтримувати правильні електричні характеристики коаксіального кабелю, екран кабелю має бути заземлений. При цьому на обох кінцях повинні бути клеми, щоб послабити відображення сигналу.
І товстий, і тонкий кабель є топологією шини, тобто кілька машин, підключених до одного кабелю. Ця топологія підходить для середовища-інтенсивного використання машин. Але коли виникає збій, серія несправностей контакту вплине на весь корінь усіх машин на лінії, діагностика та ремонт несправностей є дуже складними, тому поступово буде замінено неекранованим кабелем витої-пари або оптичним кабелем.